Зиль Андрій Степанович

Зиль Андрій Степанович

Народився 27 жовтня 1944 року в с. Волевачі Козелецького району Чернігівської області у бідній селянській родині. Батько загинув на фронті і йому рано довелося пізнати селянську працю. 16 – річним юнаком працював у колгоспі на різних роботах. Тоді почав писати замітки до районної газети «Правда Остерщини», а пізніше – до обласної молодіжки. Крім того, любив займатися гирьовим спортом, що давало можливість виконувати важку фізичну працю нарівні з сільськими чоловіками.

Співробітництво з районною газетою спонукало до продовження навчання. У 1964 році, закінчивши Булахівську середню школу, поступив на філологічний факультет Київського педінституту ім. Горького (нині Національний педагогічний університет М.П.Драгоманова). Всього місяць побув студентом і його призвали на службу у військово-морський флот. Через чотири роки повернувся до навчання в інституті. Брав участь у студентських наукових конференціях вишу, в 1970 році з рефератом «Українська поезія минулого десятиліття (1960-1970 рр.») виступав на студентській науковій конференції Тбіліського педінституту ім. Пушкіна. Літні канікули проводив у будівельних студентських загонах, працюючи на будовах Казахстану та Тюмені. Після закінчення педінституту два роки працював учителем української мови та літератури  Глибоцької 8-річної школи на Бориспільщині.  З 1974 року –  на журналістській  роботі. Працював  кореспондентом газети «Трудова слава», кореспондентом – організатором  районного радіомовлення, з 1991 по 2009 рр. – редактор Бориспільського міського радіомовлення. Журналістську роботу поєднував із краєзнавчими студіями. У періодичній пресі друкував статті, кореспонденції з історії Бориспільського краю. Коли заглибився в історичне минуле, то зрозумів, що Бориспільщина має багату історію, яка зовсім не досліджена. У місті і селах району, крім братських могил воїнів, не було  ніяких пам’ятників і пам’ятних знаків. Багато церковних споруд були знищені або перетворені на склади.  Панувала бездуховна пустка. З 1976 року почав «вростати» в історію. З тої пори зібрав велику джерельну базу, підняв архівні матеріали, вивчив літописи, записав десятки спогадів старожилів. Зібравши належну джерельну базу, публікував  матеріали в районній, обласній газетах, в журналі «Дніпро»,  щорічнику «Наука і культура», газетах «День», «Культура і життя», «Слово Просвіти», «Сільські вісті», «За українську Україну», «Українське слово», в краєзнавчому альманасі «Бориспільський край», часописі «Яворівщина», наукових збірниках. На сьогодні  у доробку краєзнавця   понад 500 статей і кореспонденцій, тематичних сторінок, наукових досліджень на історико-культурну тематику.

Окремими виданнями вийшли книги: «Історія Бориспільщини» (1992, 2002), «Бориспільщина в роки війни» (1996), «Міста і села Київщини. Топонімічний довідник (2001), «Набат вічної скорботи» (2008), «Народознавець. Павло Чубинський і його доба»(2009) «Сулимівський пантеон» (2012), «Княжа земля Бориспільщини» (2015), у співавторстві «Чорна книга Бориспільщини»(2001), «Бориспільщина –край добра і любові» (2013). Співавтор і редактор  видання з історії Воронькова  «Рушники долі»(2о17).

Виступаю з лекціями перед учнівськими і педагогічними колективами, надаю допомогу учням міських і сільських шкіл при написанні наукових робіт Малої академії наук. Брав участь у наукових конференціях, присвячених  П.Чубинському, М.Вербицькому,  Т.Г.Шевченку, історії написання Державного Гімну України. У 2000 і 2005 роках брав участь у конференціях, присвячених  ювілейним датам М.М.Вербицького в м. Яворів Львівської області.

З 2011 р. – член Національної спілки краєзнавців України, голова  районної організації Національної спілки краєзнавців України, член топонімічної комісії Бориспільської міської ради, Почесний громадянин міста Борисполя, лауреат премій ім. П.Чубинського, академіка Петра Тронька Національної спілки краєзнавців України, Ірини Калинець Міжнародного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого. Проводить пошукову роботу з метою повернення із забуття невідомих імен Бориспільщини і поширення знань  про давню і новітню історію рідного краю.