Білозерський Валерій Володимирович

Білозерський Валерій Володимирович

Педагог-новатор, один із засновників школи нового типу –Стецівської загальноосвітньої школи Малої академії народних мистецтв, заступник директора ТОВ «ОСВІТА 3000».

З досвіду педагогічної діяльності Валерія Білозерського.

Мала академія народних мистецтв (МАНМ) 

МАНМ  – практична модель нової української школи, в основі концепції якої – поєднання найкращого, що може дати народне мистецтво, народна мудрість, народна педагогічна деонтологія з кращими мистецькими силами, які залучаються до творчої співпраці з дітьми під час навчально-виховного процесу. Створено авторські навчальні програми з народних ремесел, що вивчаються в школі, проводяться етнографічні та фольклорні експедиції, зібрані матеріали лягли в основу експозицій відкритих шкільного етнографічного та краєзнавчого музеїв. Колективом МАНМ поширюється та публікується досвід впровадження в навчально-виховний процес народної педагогіки,  українських традицій,  уроків добра і любові до України. Результатом роботи МАНМ стала участь педагогів школи у створенні концепції національного виховання.

ВИНИКНЕННЯ ПЕРШОЇ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАРОДНИХ МИСТЕЦТВ.

Перша практична модельнової української школи, в основі концепції якої було поєднання найкращого, що може дати народне мистецтво, народна мудрість, народна деонтологія із залученням до творчої співпраці кращих мистецьких сил з’явилася в 1987 році в Гнідинській школі. Багатолітні напрацювання педагогів новаторів на чолі з Валентиною  Стрілько, в тісній співпраці з представниками кращих мистецьких сил: Ніною Матвієнко, Анатолієм Погрібним, Дмитром Чередниченком, Галиною Кирпою, Петром Осадчуком, Віктором Лузаном, Степаном Щербаком  та іншими, не менш відомими діячами  української культури – почесними академіками Гнідинської МАНМ, дали можливість втілити в життя модель новітньої школи.  Гнідинська школа першою відкрила двері як для митців, так і для родини дітей – всіх небайдужих до їх виховання та до відродження народного мистецтва. Приклад Гнідинської МАНМ надихнув багато шкіл в Україні. 

УМОВИ ВИНИКНЕННЯ МАНМ.

          Розвиток освіти в Україні торує свій тернистий шлях. Впродовж віків імперські заборони та драконівські закони, що до всього українського, суворо дотримувалися в освітньому полі. За радянських часів школа долала загальну неписьменність та готувала майбутніх будівників комунізму. Зовні виглядала українською,  але все, що могло б збурити свідомість, було забрано, підтерто, сфальсифіковано. У тієї  майстерної імітації української освіти, головним завданням було уніфікувати народонаселення в СРСР, позбавити навіть натяку на якусь окремішність та виховати майбутнього універсального борця з проявами буржуазного націоналізму. До здобуття Україною незалежності, справді українська її складова потрапляла до шкіл дозовано, легким вітерцем, десь там вдасться подихати своїм, а потім знов перекривається кисень на довгі роки.  В цій школі найважче було українським філологам, їх,  на відміну від російських, яким було передбачено різні бонуси: класи ділилися, сучасні кабінети, література, доплати за особливі умови, могли звинуватити в надмірному захопленні своїм українським – націоналізмі! Для того, щоб на рівні викладати свій предмет, потрібно було його любити та добре знати. Вдосконалюючи свої знання, вчителі знайомилися з найкращими проявами любові до України нашого красного письменства, яке,  система подолати так і не змогла. Кращі з них передавали свої знання учням, виходячи за рамки радянської освіти. Поети та письменники в дитячому середовищі завжди знаходили дуже вдячних слухачів – діти відчувають творчих людей інтуїтивно, тягнуться до них, шукаючи близьке своїй особистості в їх творчості. Вчителі-експериментатори   долучили до творчої співпраці письменників, поетів, та народних митців й народилось нове, свіже, чисте, пломенисте навчання та виховання. Хоч і була ще комуністична система страшною й продовжував косити свої жертви маховик репресій,  але інтуїтивно система вже відчувала свій крах, споглядаючи на те, як по краплині в усі галузі життя заходить вільнодумство. Кращі педагоги вісімдесятих, впродовж багатьох років наполегливо працюючи на освітній ниві, відкривали для себе та для своїх вихованців світ правдивого українського слова, народного мистецтва. Вони залучили до співпраці талановитих людей, аби ті своїм талантом не дали згаснути божим іскоркам в душах наших дітей. 

СТВОРЕННЯ МАНМ У СТЕЦІВЦІ.

На батьківщині Кобзаря, в Звенигородському районі, вчителька української мови та літератури  Стецівської школи – Любов Білозерська з початку 80-х  створила поетичне відділення «Пролісок». На зустріч із гуртківцями під час проведення ранків, присвячених Тарасу Шевченку, в школу запрошувала письменників та поетів рідного краю. Її ідею підтримали колеги-філологи і в 1984 році вони  започаткували  свято «Поетичний жовтень». В школі зазвучали українське слово та народна пісня, письменники: Дмитро Чередниченко, Григорій Білоус, Валентина Кузьменко-Волошина,  Наталя Замулко,  Микола Негода,  Василь Захарченко, Микола Сом, Микола Юхимович, Костянтин  Світличний,  Петро Біба  зустрічались з учнями школи. Прекрасна співачка  Любов Білозерська, шануючи народну пісню,  разом з колегами мовниками почали записувати українські автентичні пісні та створили хор, в якому поряд із школярами та вчителями співали старші односельці. Результатом співпраці із старшими жителями села – старійшинами, які охоче ділилися з стародавніми піснями, дитячими іграми, народними традиціями та обрядами стало створення хору «Родина»  та етнографічного колективу «Співуча левада». Разом із однодумцями вони почали відроджувати народні обряди. 

       7 квітня 1988 року на запросини відвідати школу та долучитися до обряду «Купайла»: відгукнулися Дмитро Чередниченко із дружиною, письменницею,  редактором журналу  «Барвінок» – Галиною Кирпою, письменницею Наталею Замулко, були також і вчителі української мови та літератури. Все село висипало на берег мальовничої Шполки, прикрасивши береги білим цвітом прадавніх вишиванок. Залунали стародавні купальські пісні про Івана і Марію. Через купальське вогнище перестрибували і малі і старі. А пізно ввечері усі гості, а їх було кілька автобусів, мальовничим берегом річки потрапили на вечорниці до найгостиннішої в селі хати, хати  подружжя Ковачів. Василь та Алла разом з вчительками підготували справжні сільські вечорниці з народними стравами. Саме тоді Сивий Голуб, як назвали стецівчани Дмитра Чередниченка і запропонував створити таку організацію, в яку крім вчителів та школярів, увійшли б усі небайдужі до всього народного люди, як і з села так і з усієї України. Об’єднати в школі всіх небайдужих людей для збереження народних традицій, народного мистецтва та виховання духовності учнівської молоді. 

ДІТИ – СПІВТВОРЦІ МАНМ.

Школярі першими відчули переваги нової моделі освітнього закладу. Ось як описують шкільні події  1988 року тодішні п’ятикласники в своєму літописі МАНМ:

« В Києві, в музеї народної архітектури та побуту в с. Пирогів, ми показували свої ігри, які записали від дідусів та бабусь. Наші ігри так всім сподобались, що з нами гралися і діти й дорослі. Після виступу до нас підійшли японці і попросилися з нами сфотографуватись, ми залюбки стали з ними в коло. Коли ми давали інтерв’ю в газету «Зірка», до нас підійшов сивоголовий чоловік у солом’яному брилі. Він дав нам поради, які ми уважно вислухали. Це був Іван Гончар. Це той великий Гончар! Скульптор, графік, живописець, етнограф! Ми дуже пишалися, знайомством  з такою відомою людиною. Іван Макарович запросив нас відвідати  його музей. 

– Нам вручали нагороду за участь в конкурсі! До нас підійшов письменник Василь Скуратівський. Він подарував нам свою книгу “Берегиня». Він розповів нам, що Берегиня – це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли наші батьки та дідусі з бабусями, чим збагатилися й освятилися дітьми, хатнім пожитком, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті, все це і є “Берегиня».

 Після того, як ми перемогли в конкурсі дитячих ігор та розваг, до школи надійшло багато вітальних телеграм. Отримали телеграму від Спілки письменників України: «С.СТЕЦІВКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО РН ШКОЛА БІЛОЗЕРСЬКІЙ ЛЮБОВІ МИХАЙЛІВНІ ВІТАЄМО ПЕРЕМОГОЮ ТА ЗВАННЯМ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ ВИ ВІДКРИЛИ СВОЇМ СТАВЛЕННЯМ ДО НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ ВОРОТА ДО СЕБЕ З УСІЄЇ КРАЇНИ СПІЛКА ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ».

– відомий український поет Дмитро Чередниченко народженню МАНМ присвятив поезію „Ми – струмки» «Ви молоді весняні струмки зі своїми дітками. Я вірю, що ввіллєтеся у велику ріку рідної духовності. Прийде час і школа-академія про себе заспіває голосом бандури, сопілки» 

-24.09.1988 р.   Нас запросили на День народження Гнідинської МАНМ. В залі було дуже багато дітей та дорослих. “Ми були наче в рукавичці»,  так сказав Григорій Білоус. Були там також  і знайомі нам: Дмитро Чередніченко, майстер декоративного розпису Тамара Гордова. Приїхали поздоровити гнідинців ансамбль із Естонії та представники шкіл із Києва. Спочатку виступили поети, а потім дали слово нам. Ми подарували Малій академії запашний стецівський коровай. Показали ігри та пісні, записані нами від дідусів та бабусь. На бубоні нам підігравав Василь Бородій. Коли ми співали народних пісень то почули, як нам  хтось підіграє на сопілці це була  вчителька Любов Володимирівна.  Ми познайомилася з нею і в нас зав’язалося листування.  Після виступу відбулися збори, на які запросили Любов Михайлівну та п’ятьох учнів. Дмитро Чередниченко звернувся до присутніх із запитанням: «Як зробити, щоб у всіх школах відкрилися Малі академії?» Дійсно, тоді б усі діти любили народне мистецтво. Ми знайомились із учнями Гнідинської МАНМ, обмінювались подарунками, ми їм дарували календарики і значки з портретом Тараса Шевченка нашого земляка. Зразу по приїзді до дому, надихнувшись відвідинами  наших однодумців ми розпочали експедицію “Старовинні речі побуту односельців».

ШКОЛА – РОДИНА.

Так можна образно сказати про загальноосвітній заклад МАНМ, звідси і відношення до дитини, як до рідної, відношення до її оточення, як до родини, залучення до школи найкращого народно-мистецького досвіду для того, щоб віднайти те, до чого здібна дитина. Адже,  переконані педагоги-новатори в тому, що немає нездібних дітей, в кожній дитині є іскра, яку лиш треба оживити спільними зусиллями, запалити природний потяг до «рідної» (за думкою Григорія Сковороди) праці. Реалізуючи  положення Статуту МАНМ в школу на постійну роботу були запрошені, керівники відділень МАНМ, які активно включилися в роботу МАНМ, завдяки їм вдалося створити: ансамбль бандуристів МАНМ «Стецівчанка», відділення сопілкарів, відділення гончарства, відділення гри на народних інструментах «Стецівські музики», команду боротьби козацького коша, хореографічні відділення МАНМ, відділення машинної вишивки, пісенні відділення в кожному класі школи.  МАНМ вдалося відкрити велику  кількість  талантів в  школі. 

Школярі збирали, фіксували, класифікували, відтворювали фольклор,  шукали і упорядковували етнографічні матеріали, складали сценарії відтворюваних свят і обрядів, були учасниками благодійних концертів, оглядів-конкурсів, оволодівали навичками народних ремесел (серед яких вишивка, витинанка, лозоплетіння, гончарство, килимарство, аплікація соломкою тощо), організовували вечори, зустрічі з відомими діячами українського мистецтва, народними майстрами, відтворювали у безпосередньому дійстві свята та обряди. 

В першу чергу потрібно було навчити дітей виживати в цьому світі, бути конкурентними, і крім розвитку передових новітніх технологій, інновацій, захисту довкілля, не забути плекати своє: мову, культуру, традиції, правдиву історію. Адже  Т. Шевченко застерігав: «І чужому научайтесь, −  Свого не цурайтесь: Бо хто матір забуває, Того Бог карає.»

Розповідаючи про створення другої в Україні МАНМ, головний її натхненник та організатор − заслужена вчителька України Любов Білозерська наголосить: «Залучивши до активної співпраці широке коло здібних, духовно прекрасних людей, зацікавлених у тому, щоб не пішли у непам’ять безцінні надбання народу, педагоги залучилися успіхом у нелегкій справі відродження забутого, несправедливо відкинутого з віковічної нашої історії та культури. Безумовно, на голій скелі не розкорінитися садові, бо йому потрібен родючий ґрунт – все те давнє, забуте, відкинуте, без якого раніше навіть не уявляли виховання: звичаї та традиції нашого народу, самобутнє народне мистецтво».  Важко було створювати модель нової школи, адже,  працювати по-новому почали в освітній системі, в якій нічого не змінилося, та ж бідна матеріальна база, ті ж радянські програми, ті ж підходи.  Робота в Малій академії потребувала значної віддачі, переосмислення  самого змісту освіти та виховання. 

ПІДТРИМКА ШКОЛИ НОВОГО ТИПУ.

Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого, з часу свого виникнення в 1994 році, покликаний підтримувати передові школи. Президент Фонду Валентина Стрілько, творець першої в Україні Гнідинської МАНМ, допомагає кращим школам в їх роботі. Свого часу, Вона, щедро поділилася своїми напрацюваннями, на посаді директорки першої в Україні школи – МАНМ, з педагогами, охочими створити подібну модель школи нового типу в своїх школах. З часу заснування  міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого в  1994 р., Президент Фонду завжди цікавилась справами Стецівської МАНМ, й майже щороку, відвідує школу – МАНМ, надає їй методичну допомогу та матеріальну підтримку, усіляко  підтримує Стецівську школу МАНМ та решту передових шкіл країни. 

– Так, у 1994 році за сприяння Міжнародного освітнього Фонду ім. Я. Мудрого на базі школи було відзнято фільм „Українське народне  весілля» на замовлення Міністерства освіти України.

– У 1996 році – створено спільний проект педагогічного колективу і міжнародного освітнього Фонду ім. Я. Мудрого «Всеукраїнський телеурок для вчителя».

– Керівники відділень МАНМ працюють за програмами з Міжнародного Фонду декоративно – прикладного мистецтва для позакласної роботи в загальноосвітніх школах України: витинанки, декоративного розпису, гончарства, народної кераміки, вишивання, фольклорного співу.

– У    2001 році коштом Міжнародного освітнього Фонду ім. Я.Мудрого  було упорядковано і видано збірку поезій «Вічні барви» –  вихованців  поетичного відділення «Пролісок». 2001 рік –  досвід роботи школи – Малої академії народних мистецтв схвалено виїзним засіданням Президії Академії педагогічних наук.

– В 2001 році Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого узагальнив досвід застосування народознавства і українознавства у вихованні учнів Стецівської загальноосвітньої школи МАНМ, підготувавши ПРОГРАМИ з декоративно-прикладного мистецтва  для позакласної роботи в загальноосвітніх школах України.

– Народне фольклорне автентичне свято „Купайлиця», життя Стецівського козацького коша відтворено в телефільмах, відзнятих Міжнародним Фондом.

                    Президент Міжнародного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого Валентина Стрілько – Почесний член МАНМ, її шанують і поважають педагоги, учні, батьки та громадськість села Стецівка Звенигородського району Черкаської області.  

ПРАКТИКА ТВОРЕННЯ ШКОЛИ НОВОГО ТИПУ.

Створення школи нового типу – завжди титанічна праця. Мені згадалися ті дні, коли ми сповнені ентузіазму, полишивши свої сім’ї, під час своїх відпусток,вихідних днів, після роботи: 
-проводили  репетиції, рубали та зносили дрова для вогнищ, вирізати  гільця для купайлиць та мріяли про школу радості;
-росяними світанками та літніми вечорами, взявши на плечі граблі та коси, обходили маршрути козацьких змагань, перевіряючи дно ставків та місцевість задля безпеки дітей, розтягували на деревах випрошені в односельців  канати, ладнали луки та стріли, робили курені, сідлали коней та щиро молилися за те, щоб усі поверталися додому цілими й неушкодженими;

-проїжджали сотні кілометрів щоб збагатитися досвідом роботи:  в Гнідинську МАНМ, до інших найкращих шкіл України та у навчальні заклади. 

-мандрували курними дорогами до народних умільців: гончарів, вишивальниць щоб навчитися секретів народного мистецтва, завжди знаходячи однодумців та підтримку щирих людей – Почесних членів малої академії;

– під палючим сонцем збирали все село, одягали усіх у вишиванки, пекли коровай, уквітчували  гільце для зйомок фільму «Стецівське весілля». Як і кожного разу, обходячи шанованих нами старійшин хору «Родина», ми низенько вклонялись їм за мудрість та досвід, що принесли вони в школу – родину;

-безліч разів ми звертались до щедрих людей за допомогою, не для себе, а для гурту – чого ми тільки не просили: фарб, барвників, пензлів, обрізків тканин, музичних інструментів, одяг, автобуси для мандрівок – все для того, щоб зібраний нами фольклор та народознавство донести на міжнародні та всеукраїнські конкурси в Київ, Черкаси, Житомир, Рівне, Луцьк, Івано-Франківськ, Чернівці, щоб не закопали з бабусею Настею її спадок – пісню. Зберігали духовну спадщину нашого народу;

-дякуючи системній, наполегливій праці – стали впізнаваними, гідними дружби з письменниками, поетами, народними митцями, яких ми називали своїми, адже бачили їх часто, навчилися пишатися малою Батьківщиною на Шевченковій землі – Стецівкою з її відомою на всю Україну академією; 

-ми стали в один ряд з найкращими школами України, під егідою Міжнародного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого провели чисельні зустрічі з однодумцями, школами, районними та обласними відділами освіти, художніми колективами – популяризуючи досвід МАНМ. Годі порахувати  всі ті прекрасні зустрічі, які вплинули на наш духовний світ;

 -пригощаючи всіх гостей академії кашею, варениками, узваром та принесеними з дому смаколиками, на вечорницях та на галявинах Крицького саду – ми навчилися щедрості;

– ми підписали договори з університетами і завдяки цьому багато випускників обрали вчительські професії;

Справжнім визнанням для нас стали Грамота Верховної Ради України та виїзне засідання Академії педагогічних наук України – в Стецівській школі, яке декларувало схвалення досвіду академії!

Відома на всю Україну та за її межами Мала академія народних мистецтв вже заявила про себе, заспівала на всю Україну стецівських пісень, голосом бандури, сопілки, народних музик і  танців розбудила село, відмолодила Крицький сад потугою козацьких єдиноборств,  захопила витворами лозоплетіння, писанкарства, плетіння соломкою, ручним ткацтвом, гончарством, вишивкою, витинанкою, декоративним розписом сільську молодь;

ВІДГУКИ УЧАСНИКІВ МАНМ.

Olga Peresunko Особливими та незабутніми залишаються шкільні спогади саме про участь у справах МАНМ. Часто було так, що й не хотілося залишатися після уроків на хор, репетиції тощо )) Але вдавалося перебороти лінь завдяки професійній організаторській роботі Любові Михайлівни і педагогічного колективу! Дякую!

Таня Стеценко З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯМ, моя ALMA MATER!
Я пишаюся тим, що була під твоїм великим, багатим крилом 11 літ. 5 років мені пощасливилось бути Президентом Стецівської МАНМ, виконувати доручення, читати вірші, розповідати про школу, про її краєзнавчий музей, про захопливі народні гуртки почесним гостям.
Ніколи не забуду прекрасного директора, щиру та відверту людину, людину яка створила цей маленький та дивовижний світ, Заслужений учитель України, Відмінник освіти України, Лауреат премії імені О. А. Захаренка – БІЛОЗЕРСЬКА ЛЮБОВ МИХАЙЛІВНА. Саме під її керівництвом засяяла та МАНМ, про яку дізналися далеко за межами району, області, країни. Ви завжди залишитесь в моїй пам`яті Сильною, Непереможною, Відданою Людиною.
Бажаю своїй Школі процвітання під керівництвом мудрих, освітніх, щирих, відданих своїй справі людей.

Nina Kar Совершенная правда…, вряд-ли будет держаться такой высокий уровень Академии, как при Л.М.Белозерской…..»… что имеем – не храним! Потерявши – плачем!»… все очень непросто.

Vitalii Kovach А я так хочу щоб МАНМ і далі жила, щоб гуло в Стецівці і дзвеніло.

Irina Irina Валерій Володимирович! Дякую, що поділилися цим скарбом! (публікація фото МАНМ) На жаль, багатьох прекрасних людей вже немає з нами, та пам`ять про них буде вічною!
Які всі молоді, які всі гарні, ніби побувала в минулому! Шкодую, що не була досить активною і не навчилася грати на бандурі і сопілці. А які можливості ж були! Дякую Вам за безцінний внесок в розвиток нашого світогляду. Ви сьогодні, просто, наповнили моє серце вкрай добротою дякуючи цим світлинам!

Oksana Ovcharenko Я перенеслася в ті часи. Спасибі вeликe. Такі приємні, затишні і теплі спогади. Дякую щe раз!

Vitalii Kovach То був наш великий шмат життя. Яскравого, веселого. 30 років академії відзначали днями 🙁 Як на мене – найкращим святом було б існування і робота МАНМ, а не просто згадка про неї для «годиться»

Світлана Постоян Щира вдячність тобі, Валерію, що працював, що не забуваєш, що долучався до великих справ своєї захопленої мами і нашої незабутньої Учительки!

Алла Білозерська Усі вчителі навчають добру та найкращому, але такі, як Любов Михайлівна – особливі, її справа робилась з Божою ласкою, щирою любов’ю до дітей, трепетом душі та безмежною відданістю рідній школі

Irina Irina Беру на себе сміливість сказати, що ми були, мабуть, найулюбленішими «стецівськими півниками» для Любові Михайлівни.

Сергій Задорожний Приємно згадати

Анна Гнатенко Клас!!! Ото ми співали і шуміли!!!
Сергій Мошенець Там десь повинен бути і я

Світлана Постоян Так, і я пишаюся тим, що була її ученицею!

Наталія Міненко Я вдячна Великій Людині Любові Михайлівні Білозерській , що мені доля дала шанс зустрітись ,а ще і працювати, любити пісню, вірші і нашу неньку Україну

Олександр Таран Дуже радий, від нашого знайомства, пам’ятаю всі наші зустрічі, це було неймовірно!

Valeriy Bilozerskiy Олександре, Ви з Катею зробили для Стецівки та її дітей дуже багато, я пишаюся такими друзями як Ви.

Olga Bondurovska Ваші. Валерію, слова щемом торкнулися мого серця! Перед очима повстав образ чудової Людини. Вчителя, Митця − Любов Михайлівни Білозерської ( Земля хай їй буде пухом!), її улюблене дітище − школа-родина- МАНМ, в яку вона вклала всю свою душу! Буду завжди пам’ятати!

Valeriy Bilozerskiy Перша втрата МАНМ − прекрасна вчителька та майстриня декоративного розпису Наталя Петрівна Прудиус.

Анна Гнатенко Моя дорога перша вчителька…

Виталий Ковтун моя перша вчителька

Андрій Одеський я теж пам’ятаю,  я вмію  вишивати,  плести брилі із соломи,  дякую!

Олександр Таран Валерій, це зробили Ви з Мамою, зі своїми земляками, а нам просто пощастило з Вами зустрітись.

Nina Kar (Мельбурн  Австралія) Люба Михайловна многим украшала жизнь…, никогда не была безразличной к людям. Делилась своими талантами, обожала свою работу, умела заинтересовать, сплотить, довести до конца задуманное дело! Учитель от Бога! Она осталась незаменимой во многих делах… Для меня и моей сестры Тамары, Стецовка наполовину опустела без неё… Удачи ее приемникам!

Эрнесто Че Гевара 30 років як один день! На жаль багато із засновників – початківців до цього дня не дожили …

Kostya Shinkarenko Боже, як приємно згадувати ті часи!

Андрій Одеський я теж згадую)

Olga Peresunko Особливими та незабутніми залишаються шкільні спогади саме про участь у всіляких заходах МАНМ. Часто було так, що й не хотілося залишатися після уроків на хор, репетиції тощо)) Але вдавалося перебороти лінь завдяки професійній організаторській роботі Любові Михайлівни і педагогічного колективу! Дякую!

Анна Гнатенко Горджусь, що навчалась в цій школі, причетна до тих багатьох яскравих подій! Завжди буду вдячна Любові Михайлівні за науку і допомогу у виборі життєвої дороги, за мудрість і тепло, яке дарувала нам на кожному уроці і кожну мить.

Лена Оксанич Як цінно все не розгубити. Бережіть надбання людей , які цим жили.

Olesya Kovach Пишаюся тим, що була і залишаюся в нашій академії, лишаюся душею, думкою з нею. Бо й досі пам’ятаю всі науки здобуті у ній. Завдяки академії, життя в школі було цікавим, яскравим!